Історик Мартін П'ю вважає, що Девід Ллойд Джордж справив більший вплив на суспільне життя Великобританії, аніж будь-який інший діяч ХХ ст.; він заклав основи того, що згодом назвали соціальною державою. Послуговуючись різноманітними джерелами інформації, доберіть факти для підтвердження думки англійського науковця.

Твердження Мартіна П’ю можна обґрунтувати тим, що Девід Ллойд Джордж не просто підтримував окремі благодійні заходи, а сприяв принциповій зміні ролі держави: вона почала відповідати за мінімальний соціальний захист громадян. До реформ лібералів допомога бідним переважно залежала від благодійності, парафій і принизливої системи «закону про бідних». Реформи початку ХХ ст. започаткували іншу ідею: старість, хвороба та безробіття є не лише особистою проблемою людини, а й суспільною відповідальністю держави. Лондонская школа экономики+1

Найпереконливішим доказом є Закон про пенсії за віком 1908 року. Будучи канцлером скарбниці, Ллойд Джордж представив законопроєкт у парламенті. Він установив перші державні пенсії для людей віком від 70 років, які відповідали встановленим майновим та іншим умовам. Пенсія не вимагала попередніх внесків працівника: її фінансували коштом держави. Для сотень тисяч літніх людей це означало можливість не звертатися по допомогу до робітного дому або благодійних організацій. Саме тому сучасники часто називали виплати «пенсією Ллойд Джорджа». researchbriefings.files.parliament.uk+2GOV.UK+2

Не менш важливим був його «Народний бюджет» 1909 року. Ллойд Джордж запропонував отримати кошти для пенсій, страхування та допомоги безробітним не шляхом підвищення податків для найбідніших, а переважно через прогресивніше оподаткування заможних верств: підвищення прибуткового податку для багатих, запровадження надподатку, збільшення податку на спадщину та податків на землю. Бюджет передбачав, зокрема, 7 мільйонів фунтів на пенсії в наступному році. Отже, держава почала не лише роздавати допомогу, а й перерозподіляти частину національного багатства на користь соціально вразливих груп. parliament.uk

Протидія цьому бюджету теж показує масштаб його впливу. Палата лордів, де переважали великі землевласники, відхилила бюджет, оскільки нові податки безпосередньо зачіпали їхні інтереси. Конфлікт спричинив конституційну кризу, результатом якої став Парламентський акт 1911 року. Він позбавив Палату лордів права остаточно блокувати законопроєкти, залишивши їй лише можливість відкладати їхній розгляд. Таким чином, боротьба Ллойд Джорджа за фінансування соціальних реформ змінила не тільки соціальну, а й політичну систему країни: виборна Палата громад стала сильнішою за спадкову верхню палату. parliament.uk+1

Центральним здобутком Ллойд Джорджа став Закон про національне страхування 1911 року. Він запровадив загальнонаціональну систему страхування робітників на випадок хвороби та безробіття. Вона фінансувалася спільними внесками працівника, роботодавця і держави: працівник сплачував 4 пенси на тиждень, роботодавець — 3, держава — 2. Це був новий для Британії принцип: людина не просто просила милостиню, а мала законне право на страхову виплату, бо брала участь у спільній системі. GOV.UK+1

Перша частина закону забезпечувала застрахованим працівникам медичну допомогу та виплати в разі хвороби. Друга частина давала обмежене страхування від безробіття працівникам галузей із нестійкою зайнятістю, передусім будівництва, машинобудування, суднобудування та деяких інших промислових професій. Закон не був універсальним: він не охоплював усіх громадян, а сім’ї застрахованих працівників не мали повного захисту. Проте він створив організаційну й фінансову модель, на якій згодом розвинулися ширші системи соціального страхування та охорони здоров’я. Лондонская школа экономики+1

Вплив Ллойд Джорджа посилювався тим, що його політика була частиною ширшого курсу ліберального уряду на захист праці. У 1909 році було створено державні біржі праці, які допомагали безробітним знаходити роботу, а також запроваджено трудові ради, здатні встановлювати обов’язкові мінімальні ставки оплати в найбільш низькооплачуваних галузях. У цих реформах значну роль відігравав і Вінстон Черчилль, тому приписувати їх лише одній людині було б неточно. Проте саме Ллойд Джордж дав реформам фінансову основу, політичну енергію та загальну ідею державної відповідальності за соціальну безпеку. legislation.gov.uk+2Википедия+2

Його вплив був також ідейним. Ллойд Джордж доводив, що соціальна політика не має бути принизливою «милостинею». Під час парламентських дебатів щодо національного страхування він наголошував, що суспільство не повинно покладатися лише на благодійність, а роботодавці, працівники й держава мають спільно нести відповідальність за добробут трудящих. Це означало відхід від старої ліберальної доктрини невтручання держави в економічне та соціальне життя. api.parliament.uk

Водночас Ллойд Джордж не створив повної соціальної держави в сучасному розумінні. Його реформи були обмеженими: пенсії призначалися лише після 70 років, страхування не охоплювало всіх, а безкоштовної загальної медицини ще не існувало. Завершення побудови британської соціальної держави пов’язують із доповіддю Вільяма Бевериджа 1942 року, післявоєнними реформами та створенням Національної служби охорони здоров’я. Але саме Ллойд Джордж першим перетворив соціальний захист із виняткової допомоги бідним на важливий обов’язок держави. Тому думка П’ю є обґрунтованою: Ллойд Джордж заклав ранній фундамент британської соціальної держави й суттєво змінив повсякденне життя мільйонів людей. OUP Academic+1