Тарас Шевченко "Перебендя". Назвіть художні засоби твору з прикладами.

У поезії Тараса Шевченка «Перебендя» художні засоби допомагають створити образ мандрівного сліпого кобзаря — близького людям, але самотнього й внутрішньо трагічного.

1. Епітети — образні означення, які увиразнюють портрет і характер героя.

   • «старий, сліпий» — підкреслюють його немічність, життєвий досвід;

   • «старий та химерний» — показують незвичайність, своєрідність Перебенді.

2. Метафора — перенесення ознак одного явища на інше.

   • «Він їм тугу розганяє» — спів кобзаря ніби має силу проганяти людський смуток.
     Цей вислів показує духовну силу мистецтва.

3. Антитеза, або протиставлення.

   • «Він їм тугу розганяє, / Хоч сам світом нудить».
     Протиставлено стан людей, яких кобзар утішає, і його власну самотність та журбу.

   • «Заспіває весільної, / А на журбу зверне».
     Весела пісня протиставляється смутку, що передає мінливість настрою й глибину душі співця.

4. Повтор, анафора — повторення слова на початку рядків.

   • «Заспіває весільної…», «Заспіває про Гриця…»
     Повтор дієслова передає багатство кобзарського репертуару, його невтомність і здатність співати про різні людські почуття та долі.

5. Риторичне питання.

   • «Хто його не знає?»
     Питання не потребує відповіді: автор наголошує, що Перебендя відомий усім, бо він постійно серед народу.

6. Оклична інтонація.

   • «Отакий-то Перебендя, / Старий та химерний!»
     Оклик передає тепле, емоційне ставлення автора до героя, його захоплення неповторністю кобзаря.

7. Інверсія — незвичний порядок слів.

   • «Перебендя старий, сліпий».
     Означення поставлено після імені героя, тому вони звучать виразніше й ніби відразу зосереджують увагу на його долі.

8. Народнопісенна стилізація.
   У творі використано слова й інтонації, близькі до фольклору: «отакий-то», «люде», повтори, пісенний ритм. Це підкреслює, що Перебендя є носієм народної пам’яті, пісні й мудрості.

9. Символічний образ.
   Перебендя символізує народного співця, кобзаря, який зберігає історію, біль, радощі та мрії України. Його кобза стає символом народної душі й невмирущої пісні.

Отже, епітети, метафори, антитези, повтори, риторичні питання та народнопісенна стилізація розкривають Перебендю як талановитого кобзаря, що дарує людям розраду, хоча сам переживає самотність і душевний біль.