Чим пишався кiнь Шептало?​

Кінь Шептало, головний герой однойменного твору Володимира Дрозда, пишався своєю внутрішньою свободою, силою та гордістю, які були невидимими для зовнішнього світу, але надзвичайно важливими для нього самого. Хоча зовні він здавався звичайним конем, приреченим на важку працю і повсякденне життя, всередині себе Шептало бачився справжнім і вільним створінням, здатним на більше, ніж йому пропонувала буденність.

Гордістю для Шептала була його унікальна особистість, яка вирізняла його серед інших коней. Він часто уявляв себе могутнім, диким і вільним, особливо коли залишався наодинці чи занурювався в свої думки. У ці моменти він міг уявити себе вільним від упряжі та обмежень, які накладали на нього люди. Це внутрішнє відчуття свободи і гідності надавало йому силу вистояти навіть в умовах важкої праці.

Шептало також пишався тим, що, попри своє підневільне становище, міг зберігати власні мрії та не втрачати надію на свободу. Ця гордість допомагала йому не зламатися, навіть коли інші тварини навколо здавалися приреченими прийняти свою долю. Його прагнення до свободи робило Шептала особливим, адже воно було символом його незламного духу і потаємного бунту проти сірості та одноманітності життя під людською владою.

Таким чином, кінь Шептало пишався своїм непокірним внутрішнім світом, гордістю за свою силу і мрії, які допомагали йому зберегти свою гідність навіть у важких умовах. Його історія — це розповідь про важливість збереження власного "я" та надії навіть тоді, коли зовнішні обставини здаються нездоланними.