Текст на тему: Образи остапа и соломії художне втілення ненависті до панів і прагнення доволі.

В романі Михайла Коцюбинського «Дорогою ціною» образи Остапа та Соломії є уособленням народного прагнення до свободи та ненависті до гнобителів. Їхні характери символізують бунт проти кріпацької системи та боротьбу за людську гідність і незалежність. Твір відтворює атмосферу ненависті до панів і відчайдушного бажання вирватися з-під їхньої влади.

Остап є центральним героєм, чия доля відображає протест народу проти кріпосницької системи. Його бунтарський дух стає символом непокори, а ненависть до панів – рушійною силою всіх його вчинків. В образі Остапа втілено людину, яка не може змиритися з роллю кріпака і готова жертвувати всім, навіть власним життям, заради свободи. Його втеча від панів – це не просто особистий вибір, а радше символічний жест, спрямований проти всього гноблення, якого зазнають люди в неволі. Остапові притаманні риси сильної особистості: він рішучий, впертий, відважний, що робить його прикладом для інших, хто прагне волі.

Соломія ж, у свою чергу, втілює жіночий образ, сповнений рішучості, любові до свободи і ненависті до рабського становища. Вона не просто підтримує Остапа в його прагненні до волі, але й стає його рівноправним партнером у боротьбі. В її образі виразно відображена готовність жінки до самопожертви заради ідеалів і почуттів. Соломія не пасує перед труднощами і мужньо долає всі перепони на шляху до омріяної свободи. Її внутрішня сила та здатність до співчуття підкреслюють людську гідність, що протистоїть будь-якому гнобленню.

У стосунках між Остапом і Соломією втілено спільне прагнення до свободи, що підкреслює взаємну підтримку й вірність у боротьбі. Їхня любов виступає не тільки як романтичне почуття, але й як об’єднуюча сила, яка надає їм додаткової рішучості й сміливості у протистоянні панам. Тема любові у творі переплітається з темою боротьби, що підсилює трагізм ситуації: в умовах гноблення навіть найсвітліші почуття змушені йти пліч-о-пліч із ненавистю до гнобителів і прагненням до свободи.

Таким чином, через образи Остапа і Соломії автор показує не тільки особисті трагедії двох людей, але й широку проблему соціальної несправедливості. Вони є символами народу, який не може і не хоче більше терпіти приниження та рабства, і тому бореться, навіть якщо це означає пожертвувати життям. Їхні образи художньо втілюють глибоку ненависть до панів і прагнення до волі – ключові риси українського народу того часу, відображаючи бажання змін і кінець кріпосницького ярма.