Скласти небилицю на тему Як до нас прийшла весна

Весна — це завжди час надії та оновлення. Ось моя небилиця на тему того, як вона прийшла до нас:

Колись давно, коли ще не було весняного сонечка, зимові вітри були дуже сильними і не даючи відпочити ні деревам, ні квітам. Зима тривала дуже довго, і всі чули, як вона прощалася з землею: сніг розтанув, але не одразу, а лише тоді, коли самі зірки на небі почали сміятися від сонячного проміння.

Але одного дня, саме коли місяць повільно заходив за гори, сталася дивовижна подія. Сонце, як велика золотиста пташка, піднялося з-за обрію й не стало йти назад. Прокинувшись після довгої зимової сплячки, весна вирушила у подорож. Спершу вона обережно ступила на землю, не торкаючись снігу, але вже наступного ранку дерева почали слухати її поради і розпускати бруньки.

Маленькі перші квіточки, такі як підсніжники та проліски, побігли назустріч весні, сплітаючи ніжні візерунки на землі. Вітер, ставши лагіднішим, приніс з собою запахи дощу та свіжості, які заповнили кожну пору року.

Але сама весна, не спішучи, прийшла не одна. Вона привела з собою своїх маленьких помічників — пташок, які співали так красиво, що кожне дерево тремтіло від радості. І ось, коли на небі з'явилася перша веселка, всі зрозуміли: весна тут, вона прийшла до нас назавжди. Сніг, сховавшись в лісі, вже не сміявся, бо знав, що на його місце прийде тепло, радість і буйство кольорів.

Так і сталося: до нас прийшла весна, і ми, як і кожен рік, знову почали вірити в чудеса.