ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА, ОЧЕНЬ СРОЧНО!!! Порівняти «три жмутки» (за збіркою І.Франка «Зів’яле листя»).

Збірка Івана Франка «Зів’яле листя» є одним із найвидатніших зразків інтимної лірики української літератури. Вона побудована у формі "ліричної драми", поділеної на три тематично зв’язані частини, які Франко назвав "жмутками". Усі три «жмутки» мають певну структурну й емоційну логіку, проте вони суттєво різняться за своїм настроєм, темами та поетичними засобами.

Перший жмуток

Перший жмуток є найліричнішим і світлим за настроєм. Тут переважає мотив щирого, але ще невизначеного кохання. Герой захоплений красою своєї коханої, виражає ніжні, але водночас стримані почуття. Поезії цього жмутка сповнені романтизму, ідеалізації образу коханої жінки, її чистоти, грації та величі. Франко використовує багато природних метафор, наприклад, порівнює кохання з весною чи квітами, створюючи атмосферу гармонії та щастя.

Другий жмуток

У другому жмутку тональність змінюється на більш драматичну та напружену. Ліричний герой починає відчувати біль і розчарування від неможливості реалізації своїх почуттів. Тут вже не видно тієї світлої романтичності, яка панує в першому жмутку. Кохання стає джерелом страждання, внутрішнього конфлікту та сумнівів. Вірші сповнені трагічної образності: мотиви розбитого серця, самотності, марності надій. Франко звертається до символів, які відображають внутрішній біль, таких як осінь, зів’ялі квіти чи буря.

Третій жмуток

Третій жмуток – це кульмінація емоційної напруги та найпохмуріша частина збірки. У ньому ліричний герой опиняється у стані глибокої відчаю, навіть близького до зневіри. Кохання, яке раніше надихало, тепер приносить лише біль і почуття внутрішнього краху. Тут звучать мотиви приреченості, смерті, небуття, що підкреслюють трагізм ситуації. Франко використовує образи ночі, темряви, розбитого життя. Ліричний герой намагається знайти вихід, але водночас усвідомлює безвихідність свого становища.

Порівняння трьох жмутків

1. Емоційний розвиток: Перший жмуток починається з оптимістичних і романтичних настроїв, другий відображає кризу почуттів, а третій – остаточний розпач і зневіру.
2. Тематична зміна: Якщо у першому жмутку кохання ідеалізується, то у другому воно стає джерелом болю, а у третьому – перетворюється на причину душевної катастрофи.
3. Метафори і символіка: У першому жмутку переважають світлі та природні метафори, у другому – драматичні й контрастні, у третьому – похмурі, трагічні й майже апокаліптичні.
4. Роль ліричного героя: У першому жмутку герой є мрійником, у другому – борцем зі своїми почуттями, у третьому – зневіреною та зламаною особистістю.

Висновок

«Три жмутки» у збірці «Зів’яле листя» відображають поступовий перехід від романтичного ідеалу до трагічної реальності. Вони показують глибину почуттів і складність внутрішнього світу ліричного героя. Франко майстерно використовує мову, образи та символи, щоб передати різноманіття емоцій, пов’язаних із коханням, перетворюючи збірку на справжній шедевр інтимної лірики.