До положень, що характеризують соціально-економічне становище доби «застою», доберіть конкретні факти. 1. Компартійно-радянська номенклатура як прошарок радянського суспільства: становище в системі влади, обов'язки і привілеї. 2. Темпи урбанізації суспільства та їх вплив на соціальну структуру. 3. Неухильне падіння економіки та його вплив на якість життя населення.

1. Компартійно-радянська номенклатура як прошарок радянського суспільства: становище в системі влади, обов'язки і привілеї.

У період застою (1964–1985 рр.) компартійно-радянська номенклатура була привілейованою верствою суспільства, яка фактично зосередила у своїх руках усю політичну та економічну владу. Найважливіші державні посади обіймали члени КПРС, а кадрові призначення контролювалися партійними органами.

Конкретні факти:

• Л. Брежнєв обіймав посаду Генерального секретаря ЦК КПРС у 1964–1982 рр. і фактично керував державою.

• Перші секретарі обласних і районних комітетів КПУ мали значний вплив на діяльність місцевих органів влади.

• Керівники партії отримували високі зарплати, державні дачі, автомобілі з водіями, спеціальне медичне обслуговування.

• Для номенклатури існували спеціальні магазини із дефіцитними товарами, закриті санаторії та будинки відпочинку.

• Основним обов'язком партійної верхівки було забезпечення виконання рішень партії, контроль над суспільством, економікою та ідеологічним життям.

Отже, виникло значне соціальне розшарування: офіційно проголошувалася рівність громадян, але партійна еліта мала набагато кращі умови життя та широкі привілеї.

2. Темпи урбанізації суспільства та їх вплив на соціальну структуру.

У період застою в Україні продовжувалося зростання міського населення внаслідок індустріалізації, розвитку промисловості та масового переселення селян до міст.

Конкретні факти:

• У 1959 р. міське населення України становило приблизно 46% населення, у 1970 р. — 55%, а в 1979 р. — близько 62%.

• У великих промислових центрах, таких як Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя та Одеса, швидко зростала кількість жителів.

• Селяни масово переїжджали до міст, де працювали на заводах, фабриках, будівництві та транспорті.

• Збільшувалася чисельність робітничого класу та інтелігенції: інженерів, учителів, лікарів, науковців.

• Зменшувалася частка сільського населення, а традиційний сільський спосіб життя поступово змінювався міським.

• Розширювалося житлове будівництво, виникали нові міські мікрорайони, однак забезпечення житлом не встигало за зростанням населення.

Отже, урбанізація змінила соціальну структуру суспільства: зросла кількість міських жителів, робітників та інтелігенції, водночас скорочувалася частка селянства.

3. Неухильне падіння економіки та його вплив на якість життя населення.

У період застою радянська економіка поступово втрачала темпи розвитку. Командно-адміністративна система, відсутність конкуренції, низька зацікавленість працівників у результатах праці та надмірна централізація управління призвели до економічної стагнації.

Конкретні факти:

• Знижувалися темпи зростання промислового виробництва та продуктивності праці.

• Сільське господарство працювало неефективно, попри значні державні витрати. СРСР був змушений закуповувати зерно за кордоном, зокрема у США та Канаді.

• У магазинах часто виникав дефіцит м'яса, ковбаси, масла, цукру, одягу, взуття та побутової техніки.

• Люди змушені були вистоювати довгі черги за необхідними товарами, а деякі продукти продавали за талонами.

• Зростала залежність населення від особистих зв'язків і так званого «блату» для придбання дефіцитних товарів.

• Якість багатьох промислових товарів була низькою, асортимент обмеженим.

• Поширювалися приписки, марнотратство ресурсів, корупція та тіньова економіка.

• У 1970–1980-х роках рівень життя населення зростав повільніше, ніж у попередні десятиліття, а побутові проблеми ставали дедалі відчутнішими.

Отже, економічний застій призвів до уповільнення зростання добробуту населення, дефіциту товарів, погіршення якості обслуговування та зниження ефективності виробництва.

Загальний висновок: Доба застою характеризувалася пануванням привілейованої партійної номенклатури, швидкою урбанізацією, зростанням чисельності робітників та інтелігенції, а також поступовим занепадом економіки. Попри офіційні заяви про побудову розвиненого соціалізму, у суспільстві посилювалася соціальна нерівність, відчувався дефіцит товарів і знижувалися темпи покращення життя населення.