ПОВІСТЬ РУСАЛОНЬКАІЗ 7-В ОБРАЗИ ГЕРОЇВ

«Русалонька» — це одна з найвідоміших поем українського письменника Володимира Самійленка, написана в 1906 році. Це твір, який є частиною української літературної спадщини та відображає певні культурні і моральні цінності того часу.

У поемі центральною є тема кохання та боротьби між світом людей і світом природних сил, зокрема русалок, що уособлюють природу та її незмінні закони. Самійленко в цьому творі використовує образи, які можна трактувати як метафори для різних аспектів людського життя, зокрема душевних переживань та пошуків ідеалів. Можна сказати, що «Русалонька» — це символ пошуку гармонії між людиною та природою, а також зображення боротьби між реальним і ідеальним світом.

У поемі є кілька важливих героїв:

1. Русалка — це центральний образ, який втілює природну стихію, але також вона виявляється жертвою певних людських вад. Це образ невинної, чистої істоти, яка прагне любові і взаєморозуміння, але її життєвий шлях обірваний через соціальні і моральні обмеження.

2. Дівчина (людина) — в контексті твору вона може бути представлена як символ людської душі, яка прагне до чистоти і краси, але разом з тим, вона піддається випробуванням і соціальним умовностям, що призводять до її духовної чи моральної загибелі.

3. Чоловік (можливо, козак або молодий герой) — це персонаж, який є символом прагнення до земних насолод і земної любові, що на противагу чистоті природного світу є матеріалістичним і тим, що надає більше уваги особистому задоволенню, а не духовним цінностям.

Крім того, у поемі також присутня тема трагедії, що виникає через неможливість поєднання двох світів — людського і природного, реального і фантастичного.

Таким чином, через образи героїв поеми «Русалонька» Самійленко намагається показати складні взаємовідносини між людським і природним світом, що часто не можуть бути врівноважені через людські слабкості і бажання жити лише у межах земних реалій.