Євген Плужник був близьким до неокласиків

Так, Євген Плужник дійсно був близьким до неокласиків, хоча й не був їхнім прямим представником. Плужник належав до того літературного покоління, яке перебувало під впливом неокласичного напрямку, але при цьому мав свої унікальні риси в творчості.

Неокласицизм у літературі, як правило, характеризувався прагненням до ідеалізації, гармонії та рівноваги, використанням класичних форм та зразків, зокрема античних. В українській літературі цей напрямок розвивався в середині ХХ століття, в період, коли панував тоталітаризм, а література була під жорстким контролем радянської влади. Тому неокласики часто намагалися знайти баланс між традицією та сучасністю, прагнучи не порушувати офіційні канони, але й виводити на поверхню важливі культурні й моральні питання.

Євген Плужник в певному сенсі поділяв ці принципи. Його поезія відзначалась глибоким ліризмом, емоційною інтенсивністю та філософськими роздумами. При цьому він часто звертався до класичних форм, зокрема в його творах можна побачити вплив античної культури, а також прагнення до естетичної гармонії. Це було характерно для багатьох представників неокласицизму, хоча Плужник не був настільки жорстко прив'язаний до певних літературних канонів, як, наприклад, деякі інші представники цього напрямку.

Важливо також зазначити, що творчість Плужника була вкорінена в українському національному контексті, що надає йому певної самобутності, навіть якщо він й черпав натхнення з класичних ідей. Його поезія часто містила роздуми про людину, її місце у світі, про страждання та духовну боротьбу, що є характерним для багатьох неокласиків.

Отже, Плужник був близьким до неокласиків не лише через естетичні уподобання, але й через свою пошану до традиційних форм і прагнення знайти ідеал у складному світі сучасності.