Французький мислитель Жан-Жак Руссо стосовно долі поляків після поділів речі посполитої писав: «ви [поляки] не можете завадити [вашим ворогам] проковтнути вас, але якщо ви дотримаєтесь того, щоб жодний поляк ніколи не став росіянином, я гарантую: росія ніколи не поневолить польщу». за яких умов, на думку мислителя, може вижити нація? що необхідно було робити українцям, щоб уберегтися від денаціоналізації?

Жан-Жак Руссо, французький мислитель XVIII століття, у своїй філософії багато уваги приділяв питанням національної самобутності та збереження культури народів у умовах зовнішніх загроз. Його слова стосовно долі поляків після поділів Речі Посполитої можна розглядати як відображення глибоких міркувань про важливість національної ідентичності та здатності народу зберегти себе, незважаючи на зовнішні труднощі.

Виживання нації за Руссо

На думку Руссо, виживання нації залежить від її здатності зберігати свою унікальність, культуру, мову, традиції та цінності, незалежно від того, які зовнішні сили прагнуть її знищити або асимілювати. Його ключовою думкою було те, що народ, який втратив свою ідентичність і почав адаптуватися до чужої культури чи мови, не може існувати як окремий суб'єкт. З іншого боку, якщо нація зберігає свою самобутність, вона має шанси вистояти і відновитися, навіть якщо її територія тимчасово потрапляє під чужий контроль.

Українці і загроза денаціоналізації

Якщо звернутися до ситуації українців в умовах, які Руссо описував для поляків, можна сказати, що для того, аби уникнути денаціоналізації, українці повинні були активно зберігати свою культуру, мову і традиції. В умовах політичних та культурних впливів сусідніх великих імперій, зокрема Російської імперії, збереження національної ідентичності ставало питанням виживання. За Руссо, найголовніше було не дозволити своїй нації асимілюватися чи стати частиною чужої культури. Тому для українців було важливо:

1. Збереження мови. Мова — це основа національної ідентичності, і її збереження мало б ключове значення для збереження української нації. За часів, коли Російська імперія активно насаджувала російську мову в українських землях, збереження рідної мови було питанням національної самобутності.

2. Освіта і культура. В умовах зовнішньої політичної тиску українці мали б підтримувати свою освіту, культуру і традиції, створюючи осередки національної свідомості. Збереження українських шкіл, літератури, народних звичаїв і обрядів допомогло б уникнути асиміляції.

3. Патріотизм і національна свідомість. Важливим моментом було б виховання у народі глибокого патріотизму та відчуття приналежності до своєї нації. У випадку з Україною це означало б підтримку національних героїв, історії та традицій.

4. Політична незалежність. Руссо підкреслював важливість політичної свободи для збереження національної ідентичності. Без суверенітету чи хоча б автономії, народ може втратити свою культуру і мову через примусову асиміляцію. Українці повинні були боротися за свої права на автономію або незалежність, щоб не потрапити під повний контроль імперій.

У висновку

Жан-Жак Руссо вважав, що нація може вижити тільки тоді, коли вона зберігає свою культурну, мовну та політичну самобутність. Українці, як і поляки в його часи, мали б піклуватися про збереження своєї ідентичності через мову, освіту, патріотизм і боротьбу за політичні права, щоб уникнути денаціоналізації під впливом зовнішніх сил.