Про кого йдеться? Сей же благовірний князь на зріст був високий, у плечах великий, з лиця гарний, волосся мав жовте кучеряве, бороду стриг і руки мав гарні, ноги. Говорив він ясними словами з Святих книг, тому що був філософ великий. Особливо ж дбав він про милостиню, і про монастирі ченців підтримував, і монастирі многі спорудив.

Йдеться про волинського князя Володимира Васильковича — сина князя Василька Романовича, племінника Данила Галицького. Він князював у Володимирі-Волинському в другій половині XIII століття й помер 1288 року.

Цей опис міститься в Галицько-Волинському літописі. Літописець створив своєрідний словесний портрет князя: підкреслив його високий зріст, міцну статуру, гарну зовнішність, жовте кучеряве волосся, а також освіченість, красномовство і знання Святого Письма.

Називаючи Володимира Васильковича «великим філософом», автор мав на увазі не філософа в сучасному розумінні, а надзвичайно освічену, мудру й книжну людину. Князь любив книги, сприяв переписуванню рукописів, дарував церквам богослужбові книги, будував і підтримував храми та монастирі, допомагав духовенству й нужденним.

Отже, у наведеному уривку змальовано князя Володимира Васильковича — одного з найосвіченіших і найшанованіших правителів Галицько-Волинської держави.