Твір на тему: дворянство як міф про краще життя за твором мартин боруля

Твір на тему "Дворянство як міф про краще життя за твором Мартин Боруля" можна побудувати, досліджуючи, як у комедії Івана Карпенка-Карого "Мартин Боруля" розглядається уявлення про дворянство як ідеал, що, насправді, не завжди відповідає реальності.

1. Вступ. У творі "Мартин Боруля" автор розкриває образ батька родини, який прагне стати дворянином, але через свою необізнаність і соціальні бар'єри не може досягти цієї мети. Дворянство у виставі виступає як уявний ідеал, до якого персонажі прагнуть, але цей ідеал насправді дуже далекій від реального життя.

2. Мартин Боруля як символ прагнення до дворянства. Мартин Боруля — це звичайний селянин, який все своє життя працював на землі. Однак, його мрія стати дворянином показує характерну для того часу тенденцію, коли люди з низьких станів бажали змінити свою соціальну приналежність, сподіваючись, що це дасть їм більше можливостей і краще життя. У пошуках дворянського титулу він навіть намагається змінити своє прізвище, аби підвищити свою соціальну позицію.

3. Міф про краще життя в дворянстві. Мартин Боруля і його родина живуть у своїй уяві, що дворянство — це ключ до успіху, благополуччя і поваги в суспільстві. Однак, коли він отримує дворянський титул, його очікування розбиваються об реальність. Його соціальний статус не змінюється радикально, і життя не стає ні багатшим, ні щасливішим. Це підтверджує, що дворянство для нього було лише міфом — уявленням про "краще життя", яке насправді не було таким ідеальним, як йому здавалося.

4. Проблеми дворянства як соціального явища. Дворянство в "Мартині Борулі" зображене не лише як уявний ідеал, але й як соціальний прошарок, що втрачає свою колишню владу і значення в умовах зміни соціального ладу. Мартин намагається здобути те, що вже давно стало застарілим і не має тієї цінності, яку він йому приписує. Це показує, як у суспільстві може виникнути ілюзія, що певна соціальна позиція автоматично приносить успіх, але на практиці це далеко не так.

5. Висновок. Отже, у творі "Мартин Боруля" дворянство постає як міф про краще життя, за яким ховається не стільки справжня гідність чи матеріальний добробут, скільки наївні уявлення людей, які вважають, що зміна соціального статусу автоматично принесе їм щастя. Іван Карпенко-Карий через комічні елементи і трагічну історію Борулі показує, що справжнє щастя не залежить від титулів і соціального становища, а від внутрішнього розвитку і здатності приймати реальність такою, яка вона є.