Працюючи у геологічній експедиції у віддаленому районі Карпат, громадянин Ф. дістав важку травму. Побоюючись за своє життя, він вирішив залишити заповіт. Написавши заповіт, він звернувся до начальника експедиції з проханням засвідчити його. Той, прочитавши заповіт вголос, висловив обурення щодо його змісту – своє майно Ф. заповідав не дружині, а сторонній особі, але після наполягань Ф. засвідчив документ. Чи відповідає ця процедура вимогам закону?

У даному випадку необхідно зважати на кілька аспектів, що стосуються вимог законодавства щодо складання та засвідчення заповіту.

1. Форма заповіту: Закон вимагає, щоб заповіт був складений особисто, і щоб особа, яка його складає, розуміла значення своїх дій і бажала їх вчинити. У даному випадку, якщо громадянин Ф. самостійно написав заповіт і зрозумів його зміст, то з точки зору форми заповіт має право на законну силу.

2. Засвідчення заповіту: За українським законодавством (Цивільний кодекс України), заповіт має бути засвідчений за участю не менше двох свідків або нотаріуса. Важливо, що особи, які засвідчують заповіт, не можуть бути одночасно і спадкоємцями, тобто вони не можуть отримати майно за заповітом, оскільки це створює конфлікт інтересів.

3. Засвідчення начальником експедиції: У вашому випадку начальник експедиції не є особою, яка зазвичай засвідчує заповіт. Нотаріус є уповноваженою особою для цієї процедури, але у випадку відсутності можливості звернутися до нотаріуса (наприклад, в умовах віддаленості експедиції), закон допускає можливість засвідчення заповіту іншими особами. Але це має бути зроблено в установленому порядку, при наявності свідків. У випадку, коли заповіт засвідчується не нотаріусом, важливо, щоб це робили хоча б двоє свідків, які можуть підтвердити факт засвідчення документа.

4. Засвідчення начальником експедиції з обуренням щодо змісту заповіту: Закон не забороняє вираження особистого обурення чи ставлення до змісту заповіту, але це не повинно впливати на факт засвідчення документа. Якщо начальник експедиції все ж засвідчив заповіт, це не зменшує його юридичної сили, оскільки заповіт засвідчено правильно, навіть якщо він не погоджувався з його змістом.

Отже, процедура засвідчення заповіту громадянином Ф. за участю начальника експедиції має певну юридичну силу, але важливо, щоб цей процес відбувався у відповідності до вимог законодавства щодо свідків і засвідчення заповіту. Тому, якщо начальник експедиції діяв як свідок, то за умови наявності ще одного свідка ця процедура може бути визнана законною, але варто зауважити, що більш правильно було б звернутися до нотаріуса для юридичної чистоти заповіту.