Журналісти в одній із публікацій, яка стосувалася розгляду резонансної справи, назвали суддю «скандальним». Чи правомірною є вимога цього судді спростувати таку його характеристику через її недостовірність?

Перевірю підхід українських судів до таких висловлювань: ключовим буде розмежування фактів, що підлягають доказуванню, та оціночних суджень.

Висновок уже простежується: слово «скандальний» саме по собі не повідомляє перевірюваного факту, а виражає критичну оцінку. Водночас значення мають увесь контекст матеріалу та наявність фактичної основи для такої оцінки.

Ні, вимога спростувати саме характеристику «скандальний» як недостовірну інформацію, найімовірніше, не підлягатиме задоволенню.

Спростуванню за статтею 277 Цивільного кодексу підлягають відомості, які можна перевірити на істинність: наприклад, твердження, що суддя одержав хабар, виніс завідомо неправосудне рішення або був притягнутий до певної відповідальності. Для такого позову має бути встановлено, що інформацію поширено, вона стосується позивача, є недостовірною та порушує його особисті немайнові права. Законодательство Украины+1

Означення «скандальний» не містить конкретного факту. Це загальна, емоційно забарвлена оцінка діяльності чи репутації особи: різні читачі можуть по-різному розуміти, що саме автор вважає «скандальним». Тому перевірити її на істинність або хибність об’єктивно неможливо. Закон відносить до оціночних суджень критику, оцінку дій та інші висловлювання без фактичних даних; такі судження не спростовуються і не потребують доказування їхньої «правдивості». Законодательство Украины+1

Верховний Суд наголошує, що межу між фактом і оцінкою слід визначати не за одним словом, а з урахуванням змісту всієї публікації, її тону та контексту. Правдивість фактів може бути доведена, а правдивість оціночної думки — ні. Свобода висловлення охоплює також різку, перебільшену або провокативну журналістську критику з питань суспільного інтересу, зокрема щодо здійснення правосуддя. ipLex+1

Те, що матеріал стосувався резонансної справи, додатково посилює суспільний інтерес до обговорення дій судді. Суддя, який здійснює владні повноваження, має бути готовим до більш інтенсивної публічної критики, ніж приватна особа. Це не означає допустимості безпідставної лайки чи вигаданих звинувачень, але саме слово «скандальний» без конкретної неправдивої фактичної заяви зазвичай не є підставою для спростування.

Водночас оцінка не повинна бути цілком відірваною від фактів. Якщо журналісти назвали суддю «скандальним» у зв’язку з конкретними публічними подіями, судовими рішеннями, дисциплінарними провадженнями або суспільною реакцією, це може становити достатню фактичну основу для критичної оцінки. Якщо ж матеріал містить окремі твердження про конкретні неправомірні дії судді, саме ці твердження — а не загальний епітет — можуть бути предметом перевірки та, за доведення їх неправдивості, спростування. ipLex+1

Отже, звернутися до суду суддя формально може, але вимога визнати слово «скандальний» недостовірною інформацією є необґрунтованою, якщо це слово вжито як журналістська оцінка. Належнішим способом реагування може бути право на відповідь або виклад власної позиції щодо обставин, через які його так охарактеризували. ipLex+1